Хоча “Марті Супрім” начебто не існує в системі франшиз, ще на початку 1970-х років була висунута думка вважати “авторське кіно”, до якого творіння Джоша Сафді безумовно належить – брендом під іменем… Далі "Марті Супрім / Marty Supreme (2025)"
Хоча вже “Тітаном” Жюлії Дюкурно очевидно заявила, що простою режисеркою не є, до неї до сих пір приклеюють тег боді-горора, напевно, один з найбільш безглуздих тегів в сучасних жанрових означеннях, який… Далі "Альфа / Alpha (2025)"
“Одна битва за іншою” – перший тентпол в кар’єрі Пола Томаса Андерсона – надзвичайно стабільної машини по виготовленню шедеврів. ПТА майже не помиляється та майже не критикується. Його фільми майже ніколи не оминають оскарівських номінацій, зрідка окупаються і часто мають здатність дивувати тим, що режисер знову поміняв стиль, тему та час подій фільму. Він – класичний приклад режисера, існування якого в системі американської мейнстримної кіноіндустрії виправдовує саме існування тієї в очах якісної публіки. “Одна битва за іншою” – все той же ПТА з усіма необхідними складовими, але ця версія на стероідах. Далі "Одна битва за іншою / One Battle After Another (2025)"
Вже вчетверте в історії “Дракула” та “Франкенштайн” виходять на екрани майже парою. “Носферату” Еґґерса та “Франкенштайна” Ґільєрмо Дель Торо, екранізації двох формативних для американського кіногорору англійських романів, відділяє менше року. Від… Далі "Франкенштайн / Frankenstein (2025)"
Кетрін Біґелоу знову зробила це! Її кар’єра була і є шліфуванням історій людей у часовому цейтноті та під шаленим тиском, втім з часом її фільми все більше актуалізувалися та політизувалися, починаюся… Далі "Будинок з динаміту / A House of Dynamite (2025)"
Другий горор Зака Креґґера знову обирає своїм середовищем певну соціальну структуру, ітеракції, конфлікти й, важливіше за все – таємні надбудови чи, скоріше, підбудови якої надають їй неочікуваних використань, викривляють її та… Далі "Зброя / Weapons (2025)"
Крива хронометражів фільмів Арі Астера вирушила донизу. Після ретельно відрахованого до без хвилини за три години “Усі страхи Бо”, “Еддінгтон” розташовується вже майже у оскарівському хронометражі, хоча навряд буде винагороджений американською кіноакадемією чимось крім від здивованого погляду. Попри те, що “Еддінгтон” не є вже таким розбухлим від невротичного креативу, й більше того – тепер є очевидно соціальним фільмом, – це стрічка Арі Астера, а значить, що він залишається маргінальним продуктом для кіноістеблішменту в США. Принаймні поки що. Далі "Еддінгтон / Eddington (2025)"